Не знаєте, як спілкуватися з дитиною, бо старі методи вже не працюють. Ще вчора син чи донька з радістю йшли на контакт, а вже сьогодні його уникають, думка друзів стає важливішою, а перше кохання взагалі затьмарює все.
І, як наслідок, батьків лякає підлітковий вік. Вже з’явилися перші дзвіночки, дитина не хоче прислухатися, стає більш відстороненою, а що ж буде далі? Питання, що не дає спокою. Виникають в уяві кольорові картинки страхів, що реалізовуються, і включають непоборне бажання відпустити – буде як буде або включити ще жорсткіший контроль. Але ці шляхи точно не приведуть до теплих взаємовідносин, точно провальні. Так, дитина змінюється, і це природно, проходить безліч випробувань. Й одночасно дорослий має змінюватися, враховуючи нові виклики повсякденності. Підліток перетворюється на дорослого, і ззовні, і з середини. І на це перевтілення йде колосальна кількість енергії, а отже, він потребує від батьків багато підтримки і любові. А чи готові батьки дати стільки підтримки? Чи готові до змін? Чи готові прийняти те, що їх дорослішання відбувалось зовсім інакше? На сесіях помічаю, що ні. Це доводять і наукові дослідження. І хоч ми всі знаємо, що теплі, довірливі стосунки допомагають проходити ці етапи легше, зберегти психічне і фізичне здоров’я, вибудувати їх багатьом батькам складно. І досі перехідний вік асоціюється з жахіттям, що треба пережити, а не з розквітом молодої особистості. Є кілька стратегій, що допоможуть:
Як зрозуміти підлітка: 7 кроків до довіри та взаємоповаги
В конфліктних ситуаціях ставати на місце підлітка, подивитись на світ його очима, відчути його проблеми, зрозуміти, чого він потребує:
- Слухати без оцінок і порад;
- Бути завжди на стороні дитини;
- Бути готовим змінюватись до вимог часу;
- Припинити «малювати» темне майбутнє, залякувати «будеш двірником», вміти казати собі «СТОП»;
- І вже потім разом обговорювати наслідки небажаної, часом девіантної поведінки;
- Паралельно пропрацьовувати свої травми як результат авторитарного виховання, які наклали відбиток на світосприйняття;
- Зрозуміти, що син або донька не хочуть сперечатися з вами, не хочуть робити навпаки, вони отримують досвід.
Розв’язуючи складні для себе задачі:
• Пошук ідентичності: хто я ? який я? як я буду будувати свій шлях? які мої захоплення, цінності, мрії;
• Хто я в соціумі? Пошук свого місця;
• Яку професію обрати? Страх помилки;
• Перебудова стосунків з батьками;
• Який я ззовні? Турбота про зовнішність;
• Перші романтичні стосунки або їх відсутність.
Задача батьків в цей час не нав’язувати сценарій, якби прожили цей період вони, а допомогти безпечно прийти цей шлях. І без довірливих відносин це неможливо. Ризик потрапити в небезпечне середовище або захопитися алкоголем/курінням зростає, якщо:
Дитина — продовження родини: шлях до зцілення починається з батьків
Низька самооцінка, є стійке відчуття «я не такий», «інші краще за мене», «я не такий розумний/красивий/сильний». Відчуття себе формується в ранньому дитинстві від спілкування з дорослими, а точніше – від їх «послань». І якщо тут є прогалина, працювати потрібно на двох рівнях: і дитині, і батькам. Бо дуже часто бачу у запитах батьків «моя дитина не така, зробіть з нею щось». Так не працює. Дитина це продовження родини, ще раз підкреслю – продовження – а отже і зцілювати краще завжди причину.
Довіра, підтримка, приклад: ключі до серця підлітка
Є конфлікти між батьками, які діти у будь-якому віці сприймають гостро. Підсвідомо розуміючи, що і мати, і батько однаково цінні, що конфліктують наче дві частини цілого, розриває зсередини. Дитині треба дати зрозуміти, що конфлікт між дорослими, а як батько і як мати вони одне ціле для нього, в нього є і турботливий батько, і любляча мама. А якщо фізично одного з батьків немає, то необхідно побудувати образ турботливого батька, адже він все одно є, але чи турботливий, або люблячої мами.
Є проблеми в стосунках з однолітками. Ведуча діяльність підлітка – це особистісне спілкування. І провали в цій галузі сприймаються найболючіше, ведуть до депресії, тривожних розладів, суїцидальних думок. Особливо негативно впливає булінг. І щоб допомогти дитині впоратися з викликами, перше, що потрібно мати – довірливі стосунки, щоб вона банально розповіла. По-друге, підтримати вдома – це той фундамент, на якому можна будувати міцний будинок особистості, але підтримка – це не поради, звинувачення чи очікування, а прийняття дитини такої, яка вона є, без реалізації батьківських мрій.
Власний приклад — головний інструмент у вихованні
Перехідний вік створює багато викликів як батькам, так і дітям. Внаслідок більшого життєвого досвіду саме батьки мають бути готові до внутрішніх змін, перебудови відносин, підтримки. Налагодити міцний зв’язок з дітьми вже на якісно новому рівні, передаючи найкращі свої надбання. Власний приклад – найдієвіший інструмент. А якщо щось не виходить, сміливо заглядайте в свої потаємні куточки, визнавайте їх і зцілюйтесь, звертайтесь за психологічною допомогою. І тоді кожен період буде сходинка до більш глибоких стосунків.
Запишіться на консультацію до психолога, щоб навчитися розуміти свою дитину, будувати міцні та довірливі стосунки, і разом пройти цей важливий етап її дорослішання.