Хоча глобально рівень самогубств поступово знижується, в Україні, як і в багатьох країнах Східної Європи, він залишається одним із найвищих у Європі (приблизно 12–14 випадків на 100 000 населення). Найчастіше ризик підвищується серед чоловіків похилого віку та людей, які живуть у сільській місцевості.
Більшість випадків суїциду пов’язані з психічними розладами, особливо з депресією. Чим важча депресія, тим більший ризик. Водночас більшість людей із цим діагнозом не вкорочують собі життя. За статистикою, приблизно 5% людей із депресією мають суїцидальні думки, але лише невелика частина з них робить реальні кроки до самогубства.
Депресія змінює мислення і почуття так, що людина не бачить виходу з теперішнього стану і не здатна уявити майбутнє без болю. Постійне пригадування поразок, втрат, дитячих травм і відчуття безнадії штовхають її до думки, що єдиний вихід — припинити страждання.
Наскільки поширене самогубство серед людей із депресією?
- Приблизно 2% людей, які лікувалися амбулаторно від депресії, зрештою закінчують життя самогубством.
- Серед тих, хто перебував у психіатричному стаціонарі, показник удвічі вищий — 4%.
- Якщо ж людина потрапляла до лікарні через спробу самогубства або сильні суїцидальні думки, ризик сягає 6%.
Близько 60% людей, які здійснюють суїцид, мали діагностований афективний розлад (депресія, біполярний розлад тощо). У молодших вікових групах часто додатковим фактором стає зловживання алкоголем або наркотиками.
Коли емоційний біль стає нестерпним?
Суїцид іноді розглядають не як бажання померти, а як спробу втекти від психічного болю: нескінченних негативних думок, самозвинувачень, відчуття безвиході.
Особливо небезпечним фактором є соціальна відмова чи ізоляція. Розрив стосунків, ігнорування друзями чи суспільне відторгнення запускають ті самі ділянки мозку, що й фізичний біль. На відміну від травми тіла, психологічний біль «прокручується» знову й знову, що посилює страждання.
Які фактори підвищують ризик суїциду?
- спадковість (наявність у родині випадків суїциду);
- поєднання ПТСР і депресії;
- дитячі травми та насильство;
- алкоголь чи наркотики;
- соціальна ізоляція та самотність;
- хронічний біль чи тяжкі хвороби.
Чоловіки частіше завершують спроби суїцидом, тоді як жінки роблять більше невдалих спроб.
Як розпізнати ризик?
Найчіткіший сигнал — розмови про смерть чи бажання померти.
Ознаки небезпеки:
- відчуття безнадії, «я тягар для інших»;
- ізоляція, уникання контактів;
- прощання з близькими, роздавання речей;
- пошук в інтернеті способів самогубства;
- раптове поліпшення настрою після тривалої депресії (може означати, що людина прийняла рішення).
Важливо: запитати прямо, чи думає людина про самогубство, — не нашкодить, а часто навпаки полегшить її стан.
Чи допомагають «антисуїцидальні контракти»?
У психотерапії часто використовують пакти проти суїциду. Людина зобов’язується не робити собі шкоди та дзвонити терапевту чи близькому у кризовій ситуації. Це може бути письмова чи усна домовленість.
Такі контракти часто укладають не лише пацієнти з психіатрами, а й рятувальники, військові, члени родин тих, хто переживає кризу. Найефективніші угоди — письмові, із зазначенням контактів лікаря, гарячої лінії чи довірених осіб.